У давнину фізика об'єднувала в собі всі знання про природу. Правда, досліджувалися тоді лише поодинокі природні явища, які люди мали змогу спостерігати. Ще років триста тому весь обсяг наукових знань про природу був таким мізерним, що одна людина могла детально знати всі ос­новні наукові ідеї свого часу. Саме тому вчених тих часів називали «натурфілософами», підкрес­люючи цим, що вчений знає всі галузі знань про природу. З часом внаслідок нагромадження ві­домостей про властивості матеріального світу виділилися як самостійні науки астрономія, хімія, біологія, геологія та ін. Бурхливий розвиток фі­зики в наші дні привів до того, що окремі роз­діли фізики стали відносно самостійними наука­ми зі своїми специфічними завданнями й метода­ми пізнання: фізика твердого тіла, фізика рідин, фізика атмосфери, фізика моря, геофізика, фізи­ка низьких температур, фізика атомного ядра, фізика високих енергій тощо. Саме тому часто говорять не про фізику взагалі, а про фізичні науки і один з наукових журналів Радянського Союзу називається «Успехи физических наук».

За методом, який застосовується в науці для дослідження явищ природи, фізику умовно

поділяють на експериментальну і теоретичну. Завдання експериментаторів — відкрити й дослі­дити за допомогою відповідної апаратури нові явища й об'єкти. Експериментатор, навіть коли сам не будує апаратури, повинен добре знати її будову і дію, її можливості, вміти «поставити дослід». Теоретик математично опрацьовує експериментальні дані, висуває ідеї нових дослі­дів, а також дає формулювання узагальнюючої теорії досліджуваних явищ.

Творчість фізика-теоретика, який розробляє теорію фізичного явища, подібна творчості ху- дожника-карикатуриста. Обидва вони через складність досліджуваного об'єкта звертають увагу тільки на найхарактерніші його риси. Майстерність полягає в тому, щоб вибрати ха­рактерне.

Фізики-експериментатори конструюють най­складніші електронні прилади, будують гігантські установки, щоб дослідити властивості найдрібніших частинок речовини, створюють прилади для дослідження поведінки різних речовин при дуже високих і низьких температурах або під дією гігантських тисків.

Відкриття у фізиці здійснюються тоді, коли нові експериментальні факти суперечать устале­ним теоретичним уявленням.

Сучасна фізика, з усіма її чудовими відкриття­ми,— результат спільних зусиль багатьох поко­лінь дослідників, За кожним формулюванням шкільного підручника, за скупими знаками ма­тематичних формул — копітка праця численних дослідників, спостерігачів і всіх тих, кого зача­роване здивування красою та гармонією світу завжди штовхали на тернистий шлях пізнання. Згадаймо трагічну долю Архімеда, що загинув від меча варвара, захищаючи свої креслення, Джордано Бруно, спаленого на вогнищі, кату­вання Галілео Галілея, який так і не зрікся своїх переконань, трагічну смерть Георга Ріхмана, що загинув, досліджуючи природу блискавки, і т. д.

Але те, що на сьогодні встановлено у фізиці,— аж ніяк не межа людським знанням. І на долю сьогоднішніх молодих читачів випаде немало нових відкриттів. Проте зробити навіть найменше відкриття не так легко. Для цього потрібно гли­боко знати фізику. Під час створення нових теорій ніколи не послаблюється намагання поглибити й розшири­ти наші знання про явища, які пояснюються на основі вже існуючих уявлень і теорій. Цей напрям розвитку фізики рідко приводить до фундамен­тальних відкриттів у самій фізиці, проте дуже важливий для досліджень, які ведуться в її су­міжних галузях: фізичній хімії, біо- і геофізиці, фізиці атмосфери і моря, космонавтиці, астро­фізиці тощо.

Під час створення нових теорій ніколи не послаблюється намагання поглибити й розшири­ти наші знання про явища, які пояснюються на основі вже існуючих уявлень і теорій. Цей напрям розвитку фізики рідко приводить до фундамен­тальних відкриттів у самій фізиці, проте дуже важливий для досліджень, які ведуться в її су­міжних галузях: фізичній хімії, біо- і геофізиці, фізиці атмосфери і моря, космонавтиці, астро­фізиці тощо.