СОНЦЕСЯЙНИЙ БОГ ЧИ РОЗЖАРЕНИЙ КАМІНЬ ЗАВБІЛЬШКИ З ПЕЛОПОННЕС?

...Крізь вузьке заґратоване товстим пруттям вікно своєї темниці Анаксагор бачив безкраю далину блакитного моря, легкокрилих чайок, які чітко вирізнялись на фоні такого ж блакитного небосхилу, і далекі рибаль¬ські парусники, що нерухомо застигли на водній гладіні.

Смутку і жалю не було в його очах, було умиротворення і було легке презирство до тих, хто засадив його сюди з наміром помститися, принизити, знищити Його.

Нікчемні дурні. Вони не можуть збагнути, що не існує темниці для філософа. Думка завжди вільна, і її не заховаєш ні за товсті мури, ні за грати.

За що посадили його в цю темницю? Формально — нібито за безбожність. Чи чуване це діло — громадянин богом бережених Афін насмілився твердити, що Сонце — не осяйний бог Геліос, а всього лише розжарена куля?! І розміром ця куля не більша за півострів Пелопоннес. Яке святотатство! За грати невірного! Щоб не баламутив афінян.

...Легкий вітерець укрив дрібними брижами морську поверхню навко¬ло тюрми. Міріади сонячних зайчиків застрибали перед очима Анаксагора, затанцювали на грубих стінах його камери.

Намилувавшись цією аркадською ідилією, філософ відійшов від вікна, сів на підлозі і поринув у глибокі роздуми з приводу креслень, які він зробив кінцем тонкої палички на запорошеній підлозі. Кола різних діаметрів перетинали одно одного. Окремо були зображені серпики, утворені дугами кіл. У деякі кола були вписані правильні многокутники. І в центрі всіх побудов чітко і впевнено, як безумовний імператив, був зображений загадковий у своїй разючій простоті квадрат...

За переказами, видатний старогрецький філософ Анаксагор, який жив у V ст. до н. е., потрапив до в'язниці за те, що стверджував матеріальність Сонця, порівнюючи його розміри з розмірами півострова Пелопоннес. Під час ув'язнення філософ намагався розв'язати задачу про квадратуру круга, тобто про побудову за допомогою циркуля та лінійки сторони квадрата, площа якого дорівнює площі даного круга.

Площу круга, як відомо, знаходять за допомогою числа π , що дорівнює відношенню довжини кола до його діаметра. Розмірковуючи над розв'язанням задачі про квадратуру круга, Анаксагор, очевидно, думав і про природу цього славнозвісного числа. Над його природою задумувалися цілі покоління вчених.